среда, 29 июля 2015 г.

Три крапки Володимира Шинкарука

              На Спаса минулорічного 19 серпня Володимир Шинкарук відзначив своє 60-річчя,а через чотири місяці відомого барда,поета,композитора,письменника,викладача,науковця не стало. Він пішов з життя після важкої тривалої хвороби,з якою мужньо боровся,прагнучи передусім не знижувати свого творчого і мистецького запалу. І це йому вдавалося,попри недугу. Хоча літа вже починали брати своє. Проте на них митець зроду не зважав,а цей свій уже досить поважний означив «дідовим літом»:
І небо похмуре,і хмари густі,
Пожовкли дерева,і трави,і квіти…
Підходить найкраща пора у житті,
Її назвав би – дідове літо!
                Таку назву отримала й остання поетична збірка Шинкарука. Вона прийшла до читача вже після смерті автора. Але дала змогу шанувальникам його творчості сповна відчути почерк і неповторний стиль майстра – поетичний та музичний.
Неповторні зразки поезій та пісень представлялись радомишлянам на презентації книжки бабине літо.
                Багато було сказано про життєвий шлях митця,його творчі здобутки,окреслені зокрема численними перемогами на музичних фестивалях і конкурсах,концертними виступами у багатьох країнах світу,званнями заслуженого працівника культури України та почесного громадянина Житомира. А ще, як зазначають його рідні,він був люблячим чоловіком,прекрасним батьком і просто неймовірним дідусем.
                Останній рік життя Володимира Шинкарука був позначений трагічними подіями в Україні,які безумовно знайшли свій відбиток у його поетичній душі. Адже боліло серце за долю рідної країни,за долі її кращих синів і дочок,що відділи і віддають свої життя за нашу свободу. Тож пролунали вірші поета,присвячені Небесній сотні,землякам-героям з 95-ї бригади,військовому протистоянню на Сході.
Я хочу тільки такої долі
Для себе й своєї країни –
Щоб руки в усіх були в мозолях.
Руки,а не коліна!


              Пролунало багато віршів автора та пісень. Як зазначалося,Володимир Шинкарук дуже чекав виходу збірки «Дідове літо» . Чекав не лише для себе,а передусім - для  загалу,щоби пішла вона межі люди,як має йти до них усяка творча спадщина.
           

«З роками усе частіше виникає внутрішня потреба розповісти про себе і не тільки…Я буду щасливий,якщо хтось візьме в руки мою книжку,розгорне її і дочитає до самісінького кінця. Дочитає ось до цієї крапки»

               Проте у творчості кожного митця залишаються завжди три крапки,адже до неї звертатимуться нові і нові читачі,слухачі,виконавці. І проведена презентація книжки поезій та пісень Володимира Шинкарука переконливо засвідчила,що пам’ять про талановитого земляка живе і житиме в серцях вдячних краян.

Комментариев нет:

Отправить комментарий