Зима,що нас змінила

Зима, яка серця змінила наші,

В якій ні щит, ні шолом не ржавів.

В якій хотіли просто жити краще… .

Зима, якій ми вдячні, що живі.

Зима, яка укрила нас сльозою,

В якій навчились бути ми гуртом.

В якій, мабуть, не бачили спокою;

Зима, яка була для нас щитом.

Яка – зимою зовсім і не була,

Бо нас вона крізь пекло провела́.

Бо смерті подих ми таки відчули,

І кров, мов навіжена, в нас текла.

Слова тепер в зимовій круговерті

Героям шану віддано складуть.

Героям Слава! Бо у їхній смерті

Сердечний стукіт наших амплітуд.

Зима, в якій ми сильні та єдині;

Яка змінила кожного із нас.

Яка дала надію Україні,

Зима, де кожен щось нове дізнавсь… .

Зима, яка серця змінила наші,

В якій ховати вміли власний страх.

В якій нових ми не боялись вражень;

Зима, душа якої – в небесах.

Події, що відбувались з нашим суспільством на зламі 2013/14 років та відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України та українців. «Моя хата скраю – я нічого не знаю». Мабуть, саме так можна якнайточніше охарактеризувати ті настрої, ту ситуацію, які панували в країні. В нас зник дух єдності, знецінились українська мова та патріотизм.  Дуже важливо,що після подій 2013/2014 років,після «кривавої» зими в наших серцях почали з’являтися такі важливі для кожного народу якості. Багато загинуло…Але вони заклали перший фундамент змін,хоч не великий,але міцний і ми не маємо права спаплюжити їх старання.

Майдан став символом боротьби,символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу ,за нашу з вами й оновлення країни заплачено страшну ціну:своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді,сильні. Ті,що тільки починали жити.

Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо             

порівняно з тим ,що вчинили для нас ці люди. Адже їхній     вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це – не буде поміж нами зла .

                               Це моя і твоя війна

                               За мою і твою свободу

                               Я із Заходу ти із Сходу –

                               Ми щаслива одна сім’я.

                               І ніхто нас не роз’єднає

                               Нас ніколи ніхто не здолає,

                               Бо ми разом – могутня сила.

                               Це моя і твоя Україна.

Зима,що нас змінила…Під такою назвою 19 лютого пройшов вечір пам’яті організований Центральною районною бібліотекою. Слухачами були учні старших класі Радомишльського ліцею № 1 та всі бажаючі,які хотіли вшанувати людей,які віддали своє життя заради світлого майбутнього нашої Батьківщини. Звучало багато пісень,декламувались вірші. Один з них найбільше вразив слухачів. Це вірш Оксани Максимишин,відданої українки,яка серцем завжди в рідній Україні,а проживає у Португалії. Її вірш «Мамо,не плач» в один із днів сколихнув всю Україну.

Багато було сказано в той день,багато почуто…У всіх знову були сльози на очах. І у цей день  гідність,відданість та патріотизм  засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Вічна Пам’ять Небесній Сотні…

Радомишльщина туристична

    Радомишлський район прийняв участь у заходах з нагоди Всесвітнього дня туризму, а також Дня туризму в Україні. На даній виставці наш район представив свою духовну, образотворчу експозицію.
    Радує те, що в наш час до м. Радомишля прокладена золота стежина Європейського транспортного коридору, історична дорога королів. І вже ось декілька років сюди приїздять туристи з України та європейських країн за тисячі кілометрів, щоб вклонитися єдиній у світі експозиції української домашньої ікони «Душа України» і полюбуватися, духовно освітитися від «Замку Радомисль».

Нагорода за перші успіхи

                               

     Дякую Вам, шановні блогери: Спокушаючи книгою (Тетяна Кущук), Бібліомалинки (БібліоМалин) та Надії Качуровській за надіслані Чарівній Полісянці нагороди «Вітрила мрій».

Земля у нас тільки одна!



Роздуми біля книжкової полиці

   «Чорнобиль не має минулого часу»
   Перехожий: - Знову весна і знову говорять про Чорнобиль, про грандіозні масштаби катастрофи і про боротьбу з тим невидимим противником, яка триває і сьогодні. Нагадує про себе пусткою-зоною і тисячами втрачених життів і хвороб, смертельних і невиліковних. І поміж нас люди, вирвані з корінням з рідного грунту з своєю тугою і тривогою…

Здоров*я – дар Божий

     День сьомого квітня недаремно відзначається як Всесвітній День здоров*я. Адже саме 7 квітня, у цей весняний сонячний день, християни Землі відзначають інше свято - Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Це свято самого життя, вічності і щастя. І все це можливе лише при гарному здоров*ї: тілесному і духовному. Кожна людина прагне і хоче бути здоровою, мати гарне тіло, приємний погляд і високі думки.

ЇЇ величність книга

Книга одне з найбільших див, створених людиною. Вона приходить до кожного з нас в ранньому дитинстві і залишається на все життя. І впродовж усього життя ми звертаємось до книжки. Недаремно в народі кажуть «Хліб годує тіло, а книга – розум». Хороша книга – щирий друг і порадник, вона розвиває розум формує душу. Адже часто-густо трапляється так, що вчасно прочитаний твір підказує людині вибір життєвого шляху, професії.

Перший раз у перший клаc

Привіт, привіт, привіт мої любі друзі! Давайте знайомитись. Я – Чарівна Полісянка. Створила свій блог з метою зробити ваше життя ще веселішим і цікавішим. Але це все ще попереду. А зараз трішечки повернемося до історії. Жила я собі тихо, спокійно і, як на мою думку, цікаво. Жила собі так до того дня, аж поки не приїхала на курси. Отримала багато корисної і цікавої інформації, але головною темою наших занять було - створення блогів, адже це ще одна можливість цікавого спілкування. І ось настала хвилина, коли довелося створювати мені свій особистий блог. Ось тут все й почалось: я мучилася, ламала свою бідну голівоньку над тим, яку влучну назву дати йому. Мені здавалося це найтяжчим, що могло бути. Але це були тільки квіточки, бо ягідки виявились, як я зрозуміла, ще попереду, коли прийшлося писати перший пост. На ту хвилину я відчула себе маленькою першокласницею, яка вперше переступила поріг школи і нічого ще невміла і не знала. Але, мої любі друзі, я надіюся на вашу підтримку, розуміння і часті зустрічі із Чарівною Полісянкою. Зараннє вам дякую і до нових постів, мої любі.