« Мама,Сонечко і я…»

              Мама,мамочка,матуся…скільки ніжності,тепла і любові чаїть це слово. З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі,любові й надії вдивляються вони в своїх дітей,прагнучи щастя для них,утверджують в дітях кращі риси людяності і добра. Лине до Бога мамина молитва з проханням щасливої долі її дитині й оберегу від усього лихого.

              З нагоди прекрасного свята – Дня матері у Будинку дитячої творчості працівники районної бібліотеки для дітей провели дитячий ранок «Мама,Сонечко і я»,прагнучи передусім плекати у дітей любов до найближчих та найрідніших людей – мами й тата,показати велич жінки-матері,її роль в житті кожного з нас. А ще – бути чемними,шанувати батьків,допомагати їм,любити ї завжди пам’ятати місце,де народилися,рідну оселю,свій народ,рідну мову,Україну. Глядачами свята були наймолодші читачі міських бібліотек.

Теплі,ніжні, й щирі почуття до своїх матусь відчувалися у декламуванні віршів про маму учасниками свята. Цікавими були ігри-змагання,в яких діти виявляли свої вміння допомагати матусям. А родзинкою свята став перегляд мультфільмів та відеороликів. На святі була представлена книжково-ілюстративна виставка «Любов,добро і теплота поєднані у серці мами»

               

Скільки б не було тобі років – п’ять чи п’ятдесят – тобі завжди потрібна мама,її ласка,погляд. І чим більше любові до мами,тим світліше й радісніше її життя. Борг перед мамою не можна виміряти жодною міркою,його неможливо оплатити. Умійте відчувати серце матері. Умійте бачити в її очах мир і спокій,щастя і радість,тривогу і хвилювання.

Хай живуть вічно наші матусі!

«І серце птицею злітає у блакить…»

          Ці рядки з поезії Риви Наумівни Балясної – нашої землячки якнайкраще розкривають її характер,її творчу,неспокійну натуру. Народилася вона 8 березня 1910 року в м.Радомишлі. В ранньому дитинстві залишилася без батьків і виховувалась в дитячому будинку. Вже з 15 років працювала робітницею на взуттєвій фабриці м.Києва. Закінчила аспірантуру при інституті єврейської культури АН УРСР.

Життя та творчість Риви Балясної пов’язані  з Україною.Наша землячка була активною учасницею літературного життя країни 30-40 років минулого століття. ЇЇ «вічне слово – полум’яне,як народ та Батьківщина» зачаровують силою,величчю й вічними істинами,відтворюють жагу пізнання цілої епохи,в якій жила і творила поетеса:

«Не дай пропасти слову,

Як рядкам у серці тісно»

             І ці слова вилились у щиру,ніжну поезію про любов до української землі,священне чуття дружби народів. Слово торкнулося і її раннього дитинства, і комсомольської юності,і лихої війни,і радісної перемоги. У всі ці образи вона вкладала душу,сильні почуття. Її задуми й ідеї клекотіли живими думками,а поетичне слово було життєствердним,сильним,мужнім.

              І саме тому серед перекладачів цих творів налічувалась ціла плеяда майстрів письменництва,серед яких:   М.Рильський,В.Сосюра,І.Драч,Д.Павличко(Риву Балясну перекладали з мови ідиш).

           На початку 1947 року над українською інтелігенцією нависла чорна хмара переслідувань. При цьому застосовувалась тактика нацьковування представників однієї національності на представників іншої. Ця жорстока доля не оминула і нашу землячку, талановиту письменницю.

            В 1952 р вона була заарештована і звинувачена у контрреволюційній націоналістичній діяльності. Під час покарання пізнала всі жахи радянських концтаборів. «Я стільки довгих літ надіями жила» - писала про ті події поетеса.

             І хоча творчість Риви Балясної і наш час – це різні епохи,однак її поезія й сьогодні актуальна,патріотична і кличе до дій та перемог:

А найдорожче в світі –

Матері!

І Батьківщини

Ми не вибираєм

Одну,як є,

На цілім світі маєм

Не віддаєм Вітчизну

За борги,

Рятуєм,як посунуть

Вороги.

Ось такою була наша землячка. Пам’ять про неї живе і сьогодні серед шанувальників її полум’яного слова.

Зима,що нас змінила

Зима, яка серця змінила наші,

В якій ні щит, ні шолом не ржавів.

В якій хотіли просто жити краще… .

Зима, якій ми вдячні, що живі.

Зима, яка укрила нас сльозою,

В якій навчились бути ми гуртом.

В якій, мабуть, не бачили спокою;

Зима, яка була для нас щитом.

Яка – зимою зовсім і не була,

Бо нас вона крізь пекло провела́.

Бо смерті подих ми таки відчули,

І кров, мов навіжена, в нас текла.

Слова тепер в зимовій круговерті

Героям шану віддано складуть.

Героям Слава! Бо у їхній смерті

Сердечний стукіт наших амплітуд.

Зима, в якій ми сильні та єдині;

Яка змінила кожного із нас.

Яка дала надію Україні,

Зима, де кожен щось нове дізнавсь… .

Зима, яка серця змінила наші,

В якій ховати вміли власний страх.

В якій нових ми не боялись вражень;

Зима, душа якої – в небесах.

Події, що відбувались з нашим суспільством на зламі 2013/14 років та відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України та українців. «Моя хата скраю – я нічого не знаю». Мабуть, саме так можна якнайточніше охарактеризувати ті настрої, ту ситуацію, які панували в країні. В нас зник дух єдності, знецінились українська мова та патріотизм.  Дуже важливо,що після подій 2013/2014 років,після «кривавої» зими в наших серцях почали з’являтися такі важливі для кожного народу якості. Багато загинуло…Але вони заклали перший фундамент змін,хоч не великий,але міцний і ми не маємо права спаплюжити їх старання.

Майдан став символом боротьби,символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу ,за нашу з вами й оновлення країни заплачено страшну ціну:своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді,сильні. Ті,що тільки починали жити.

Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо             

порівняно з тим ,що вчинили для нас ці люди. Адже їхній     вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це – не буде поміж нами зла .

                               Це моя і твоя війна

                               За мою і твою свободу

                               Я із Заходу ти із Сходу –

                               Ми щаслива одна сім’я.

                               І ніхто нас не роз’єднає

                               Нас ніколи ніхто не здолає,

                               Бо ми разом – могутня сила.

                               Це моя і твоя Україна.

Зима,що нас змінила…Під такою назвою 19 лютого пройшов вечір пам’яті організований Центральною районною бібліотекою. Слухачами були учні старших класі Радомишльського ліцею № 1 та всі бажаючі,які хотіли вшанувати людей,які віддали своє життя заради світлого майбутнього нашої Батьківщини. Звучало багато пісень,декламувались вірші. Один з них найбільше вразив слухачів. Це вірш Оксани Максимишин,відданої українки,яка серцем завжди в рідній Україні,а проживає у Португалії. Її вірш «Мамо,не плач» в один із днів сколихнув всю Україну.

Багато було сказано в той день,багато почуто…У всіх знову були сльози на очах. І у цей день  гідність,відданість та патріотизм  засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Вічна Пам’ять Небесній Сотні…

Радомишльщина туристична

    Радомишлський район прийняв участь у заходах з нагоди Всесвітнього дня туризму, а також Дня туризму в Україні. На даній виставці наш район представив свою духовну, образотворчу експозицію.
    Радує те, що в наш час до м. Радомишля прокладена золота стежина Європейського транспортного коридору, історична дорога королів. І вже ось декілька років сюди приїздять туристи з України та європейських країн за тисячі кілометрів, щоб вклонитися єдиній у світі експозиції української домашньої ікони «Душа України» і полюбуватися, духовно освітитися від «Замку Радомисль».

Нагорода за перші успіхи

                               

     Дякую Вам, шановні блогери: Спокушаючи книгою (Тетяна Кущук), Бібліомалинки (БібліоМалин) та Надії Качуровській за надіслані Чарівній Полісянці нагороди «Вітрила мрій».

Земля у нас тільки одна!



Роздуми біля книжкової полиці

   «Чорнобиль не має минулого часу»
   Перехожий: - Знову весна і знову говорять про Чорнобиль, про грандіозні масштаби катастрофи і про боротьбу з тим невидимим противником, яка триває і сьогодні. Нагадує про себе пусткою-зоною і тисячами втрачених життів і хвороб, смертельних і невиліковних. І поміж нас люди, вирвані з корінням з рідного грунту з своєю тугою і тривогою…

Здоров*я – дар Божий

     День сьомого квітня недаремно відзначається як Всесвітній День здоров*я. Адже саме 7 квітня, у цей весняний сонячний день, християни Землі відзначають інше свято - Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Це свято самого життя, вічності і щастя. І все це можливе лише при гарному здоров*ї: тілесному і духовному. Кожна людина прагне і хоче бути здоровою, мати гарне тіло, приємний погляд і високі думки.