среда, 11 марта 2015 г.

Зима,що нас змінила








Зима, яка серця змінила наші,

В якій ні щит, ні шолом не ржавів.

В якій хотіли просто жити краще… .

Зима, якій ми вдячні, що живі.



Зима, яка укрила нас сльозою,

В якій навчились бути ми гуртом.

В якій, мабуть, не бачили спокою;

Зима, яка була для нас щитом.



Яка – зимою зовсім і не була,

Бо нас вона крізь пекло провела́.

Бо смерті подих ми таки відчули,

І кров, мов навіжена, в нас текла.



Слова тепер в зимовій круговерті

Героям шану віддано складуть.

Героям Слава! Бо у їхній смерті

Сердечний стукіт наших амплітуд.



Зима, в якій ми сильні та єдині;

Яка змінила кожного із нас.

Яка дала надію Україні,

Зима, де кожен щось нове дізнавсь… .



Зима, яка серця змінила наші,

В якій ховати вміли власний страх.

В якій нових ми не боялись вражень;

Зима, душа якої – в небесах.

Події, що відбувались з нашим суспільством на зламі 2013/14 років та відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України та українців. «Моя хата скраю – я нічого не знаю». Мабуть, саме так можна якнайточніше охарактеризувати ті настрої, ту ситуацію, які панували в країні. В нас зник дух єдності, знецінились українська мова та патріотизм.  Дуже важливо,що після подій 2013/2014 років,після «кривавої» зими в наших серцях почали з’являтися такі важливі для кожного народу якості. Багато загинуло…Але вони заклали перший фундамент змін,хоч не великий,але міцний і ми не маємо права спаплюжити їх старання.
Майдан став символом боротьби,символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу ,за нашу з вами й оновлення країни заплачено страшну ціну:своє життя віддали найкращі. І більшість із них – молоді,сильні. Ті,що тільки починали жити.
Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо             
порівняно з тим ,що вчинили для нас ці люди. Адже їхній     вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це – не буде поміж нами зла .
                               Це моя і твоя війна
                               За мою і твою свободу
                               Я із Заходу ти із Сходу –
                               Ми щаслива одна сім’я.
                               І ніхто нас не роз’єднає
                               Нас ніколи ніхто не здолає,
                               Бо ми разом – могутня сила.
                               Це моя і твоя Україна.

Зима,що нас змінила…Під такою назвою 19 лютого пройшов вечір пам’яті організований Центральною районною бібліотекою. Слухачами були учні старших класі Радомишльського ліцею № 1 та всі бажаючі,які хотіли вшанувати людей,які віддали своє життя заради світлого майбутнього нашої Батьківщини. Звучало багато пісень,декламувались вірші. Один з них найбільше вразив слухачів. Це вірш Оксани Максимишин,відданої українки,яка серцем завжди в рідній Україні,а проживає у Португалії. Її вірш «Мамо,не плач» в один із днів сколихнув всю Україну.
Багато було сказано в той день,багато почуто…У всіх знову були сльози на очах. І у цей день  гідність,відданість та патріотизм  засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття. Вічна Пам’ять Небесній Сотні…