Зима, яка
серця змінила наші,
В якій ні щит,
ні шолом не ржавів.
В якій хотіли
просто жити краще… .
Зима, якій ми
вдячні, що живі.
Зима, яка
укрила нас сльозою,
В якій
навчились бути ми гуртом.
В якій,
мабуть, не бачили спокою;
Зима, яка була
для нас щитом.
Яка – зимою
зовсім і не була,
Бо нас вона
крізь пекло провела́.
Бо смерті
подих ми таки відчули,
І кров, мов
навіжена, в нас текла.
Слова тепер в
зимовій круговерті
Героям шану
віддано складуть.
Героям Слава!
Бо у їхній смерті
Сердечний
стукіт наших амплітуд.
Зима, в якій
ми сильні та єдині;
Яка змінила
кожного із нас.
Яка дала надію
Україні,
Зима, де кожен
щось нове дізнавсь… .
Зима, яка
серця змінила наші,
В якій ховати
вміли власний страх.
В якій нових
ми не боялись вражень;
Зима, душа
якої – в небесах.
Події, що відбувались з нашим суспільством на зламі 2013/14 років та
відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України та українців. «Моя
хата скраю – я нічого не знаю». Мабуть, саме так можна якнайточніше охарактеризувати
ті настрої, ту ситуацію, які панували в країні. В нас зник дух єдності,
знецінились українська мова та патріотизм. Дуже важливо,що після подій
2013/2014 років,після «кривавої» зими в наших серцях почали з’являтися такі
важливі для кожного народу якості. Багато загинуло…Але вони заклали перший
фундамент змін,хоч не великий,але міцний і ми не маємо права спаплюжити їх
старання.
Майдан став символом боротьби,символом утвердження прагнень до європейських
цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу ,за нашу з вами
й оновлення країни заплачено страшну ціну:своє життя віддали найкращі. І
більшість із них – молоді,сильні. Ті,що тільки починали жити.
Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо
порівняно з тим
,що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок – то велика жертовна любов. І якщо
ми збагнемо це – не буде поміж нами зла .
Це моя і твоя війна
За мою і твою свободу
Я із Заходу ти із Сходу –
Ми щаслива одна сім’я.
І
ніхто нас не роз’єднає
Нас ніколи ніхто не здолає,
Бо ми разом – могутня сила.
Це моя і твоя Україна.
Зима,що нас змінила…Під такою назвою 19 лютого пройшов вечір пам’яті
організований Центральною районною бібліотекою. Слухачами були учні старших
класі Радомишльського ліцею № 1 та всі бажаючі,які хотіли вшанувати людей,які
віддали своє життя заради світлого майбутнього нашої Батьківщини. Звучало
багато пісень,декламувались вірші. Один з них найбільше вразив слухачів. Це
вірш Оксани Максимишин,відданої українки,яка серцем завжди в рідній Україні,а
проживає у Португалії. Її вірш «Мамо,не плач» в один із днів сколихнув всю
Україну.
Багато було сказано в той день,багато почуто…У всіх знову були сльози на
очах. І у цей день гідність,відданість
та патріотизм засяяли новими гранями,
стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.
Вічна Пам’ять Небесній Сотні…